раз

I ч.

1) род. -у. У сполуч. з числ. один або без нього означає однократність дії. || У сполуч. з іншими кільк. числ. вказує на повторення дії.

••

В оди́н раз — відразу, раптово.

За оди́н раз — в одним заходом.

За одни́м ра́зом — зразу, без передиху.

Раз-дру́гий — трохи, недовго.

Раз за ра́зом ; Раз у раз — регулярно, систематично, весь час повторюючись (повторюючи) один за одним.

Раз од ра́зу — з кожним новим випадком.

2) род. -у. У сполуч. із порядк. числ., вказ. та означ. займ., прикм. характеризує дію кількісно, вказує на її багатократність.

••

В (у) ко́жному (ко́жнім) ра́зі — за будь-яких обставин.

В са́мий раз — а) вчасно; коли це потрібно; б) якраз впору (про одяг, взуття і т. ін.).

В (у) тако́му ра́зі — за даних обставин, умов; тоді.

Ко́жного ра́зу — постійно, використовуючи будь-яку нагоду.

На пе́рший раз — для початку.

Ні в я́кому ра́зі — ні за яких обставин, умов; ні за що.

Ні ра́зу — ніколи.

Раз і наза́вжди — на весь час, остаточно, безповоротно.

3) невідм. Уживається при лічбі в знач. кільк. числ. один. || розм., рідко. Уживається при переліку на позначення першого пункту.

4) у знач. присудка. Уживається для вираження раптової, несподіваної для когось дії.

••

От тобі́ й раз! — уживається при вираженні здивування, заперечення і т. ін.

II присл.

Якось, одного дня, колись.

III спол., розм.

Уживається для приєднання умовних підрядних речень; якщо.